ЛІНГВАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «САМОТНІСТЬ» У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ «КАМІНЬ ПОСЕРЕД САДУ» ВОЛОДИМИРА ЛИСА)

Анотація

У статті проаналізовано проблематику взаємодії мови й культури на сучасному етапі, окреслено антропроцентричний підхід у лінвістиці, зосереджено увагу на поліпарадигмальному диференціюванні поняття концепт, зокрема визначено його одиницею ментального простору. Ураховуючи, що сучасна лінгвістична парадигма спрямована на визначення шляхів і способів вербального відображення внутрішнього стану людини, у розвідці досліджено особливості лінгвалізації концепту САМОТНІСТЬ. Джерельною базою обрано постмодерний український художній дискурс, зокрема роман Володимира Лиса «Камінь посеред саду», із огляду на те, що самостість є характерною рисою постмодерністської епохи. Загострені специфікою сучасної доби почуття покинутості, непотрібності, відчуженості, ставлять на часі проблему самотності. Завданням для кожної людини стає не просто навчитись жити у суспільстві, але й гармонізувати стосунки з іншими людьми й головне – досягти гармонії свого внутрішнього світу. Відображена у текстах сучасної української художньої прози ситуація переживання індивідом самотності кваліфікується як емоційна ситуація внутрішнього стану людини, під якою розуміємо фрагмент тексту, корелятом якого виступає емоційний концепт САМОТНІСТЬ, що знаходить своє вираження у семантиці стилістично нейтральних та стилістично маркованих мовних засобів. Виразними складниками концепту САМОТНІСТЬ в аналізованому романі виступають символи: камінь, туман, кольори, емоційний стан людини (біль страх), духовний стан людини (душа, совість, сумління). З’ясовано, що зміст концепту САМОТНІСТЬ у творі об’єктивується й на рівні художньої мови, тобто дійсного смислу, закладеного в усіх формальних компонентах, а саме: емоційно-експресивної лексики, метафоричних виразів, а також слів та словосполучень, семантично та асоціативно пов’язаних із лексемами «самотність».