ЖІНОЧА ЛІРИКА ГРИГОРІЯ ЧУПРИНКИ: ТЕМИ, МОТИВИ ТА ОБРАЗИ

Анотація

На матеріалі вибраних поезій із прижиттєвих збірок та поезій, що залишились поза збірками, досліджено мотиви та образи «жіночої лірики» Г. Чупринки. З’ясовано, що «жіночою» є така лірика, в якій автор виражає свій інтимний світ посередництвом жіночих образів (у формі монологу ліричної героїні). Встановлено, що жіно- ча лірика Г. Чупринки переважно представлена тематикою кохання, але також торкається важливих соціальних і національних проблем. Показано, як митець проникливо і водночас делікатно передав психологічний стан лірич- ної героїні, «ховаючи» своє авторське «Я» за зворушливими жіночими образами. Виявлено, що портрет ліричної героїні – символізований (поет використовує переважно фольклорну символіку), і психологізований (відтворений на рівні її думок, почуттів і переживань), а тлом для розгортання ліричного сюжету зазвичай є фольклорно-роман- тичний пейзаж. Героїня жіночої лірики Г. Чупринки – типізована носійка рис українського народного характеру: емоційна, чуттєва та романтична натура зі стійкими моральними переконаннями, яка живе коханням і заради кохання. Автор підкреслює духовну та моральну красу дівчини. Ключовими для розуміння жіночої лірики авто- ра є символіко-метафоричні образи серця і душі, які найповнішою мірою відтворюють душевний стан жінки. Тему переважно нещасливої любові розкривають мотиви розлуки, тяжких мук за втраченим коханням, туги за зрадливим обранцем і намагання воскресити своє почуття хоча б у снах, фантазіях чи мріях. З’ясовано основні стильові особливості жіночої лірики Г. Чупринки: творче засвоєння фольклорної традиції, зокрема, народнопісен- ної; асоціативно-символістське образотворення. Поезія насичена епітетами та пестливими словами, увиразнена яскравою метафорикою і порівняннями, що зазвичай мають фольклорне та символічне підґрунтя.