Анотація
Романтики, зробивши акцент на мистецтві, увиразнили постать митця як людини творчо обдарованої та такої, котра по-іншому сприймає оточуючу дійсність та здатна змінити її. Важливе місце відведено образу митця у художній спадщині Жорж Санд. Різні типи митців представлені у романі «Замок Самотності», що вийшов друком у 1851 р., однак, протягом тривалого часу залишався поза увагою дослідників. Методологічним підґрунтям аналізу та інтерпретації концепції митця у художньому творі став тематичний підхід та способи присутності музики у літературі, увиразнені американським дослідником Девідом А. Пауелом, серед яких науковець виокремлює наступні: персонажі літературного твору пов’язані з музикою, або йдеться про музику загалом. Презентація музики у літературі проектується також на живопис та театр. У розвідці проаналізовано синтетичне поєднання мистецьких здібностей в особі оповідача Салантіні (художник, театральний критик, актор), еволюцію таланту вокаліста й актора Селіо, а також жертовність та відданість співачки й акторки Сесілії. Проведено паралель з образом геніально обдарованої Консуело з однойменного роману Жорж Санд. Підкреслено вагомість ролі митця-педагога Боккафері щодо розвитку природного таланту, свободи вибору ролі для інтерпретації та розкриття актора як особистості. Визначено складові поступу митця на шляху до вдосконалення. Це вправляння в мистецтві та ототожнення з образом, що відтворюється. Неабияке значення має почуття любові до мистецтва, до людини загалом та кохання зокрема. Здатність співпереживати, розуміти й допомагати іншим сприяє розкриттю нових граней власної обдарованості у романі Жорж Санд «Замок Самотності». Підсумовано, що жоржсандівська концепція митця характеризується романтичним баченням митця як людини виняткової, що покликана змінити світ за посередництвом мистецтва.
Посилання
Сипа Л. М. Геній і талант у художній концепції Жорж Санд (на прикладі дилогії «Консуело» і «Графиня Рудольштадт»). Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. 2009. Вип. 2(58). Ч. 3. С. 36–51.
Auraix-Jonchière P. Mythopoétique de l’espace sandien : Lucrezia Floriani et Le Château des Désertes. George Sand. Pratiques et imaginaires de l’écriture / sous la dir. de B. Diaz et I. Hoog-Naginski. Caen, 2006. P. 255–264. URL : https://books.openedition.org/puc/9829
Bara O. Le Château des Désertes de George Sand (1847-1851) : utopie théâtrale, fiction romanesque et «vie réelle». Théâtre et Utopie. 2014. № 2. P. 61–73. URL : https://tropics.univ-reunion.fr/accueil/numero-2/i-theatre-et-utopie/ olivier-bara
Bara O. Prolongements romanesques des pratiques théâtrales de George Sand : «Le Château des Désertes», «L’Homme de Neige», «Pierre qui roule», ou le théâtre au miroir du roman. George Sand. Pratiques et imaginaires de l’écriture / sous la dir. de B. Diaz et I. Hoog-Naginski. Caen, 2006. P. 225–237. URL: https://books.openedition.org/ puc/9824
Sand G. Le Château des Désertes. BeQ. 241 p. URL: https://beq.ebooksgratuits.com/vents/Sand-desertes.pdf
Van Den Broek C. «Le Château des Désertes» de George Sand, cours de jeu dramatique. Revue belge de Philologie et d’Histoire. 1998. P. 687–708. URL: https://www.persee.fr/doc/rbph_0035-0818_1998_num_76_3_4285